Вчора UNDP Ukraine вкотре нагадали суспільству про проблему замінування українських земель, тяжкий та довготривалий процес очищення українських чорноземів від залишків воєнних дій.

Згадалося й мені, як заходили на свою землю після окупанта: спустілі села, зруйновані будинки, скалічені долі. Усі знайомі з дитинства стежки було заміновано, як і польові дороги.

Земля була спустошена, усіяна залишками воєнних дій. Ми причепами тоді вивозили "металобрухт", згрібали тракторними ковшами.

Чистили поля і бачили те, що зосталось від нашого незібраного врожаю озимини. Мене зрозуміють тільки ті аграрії, які зіткнулись з окупацією та її наслідками, хто бачив на власні очі, як в одну секунду знищується те, що ти будував роками, хто посіяв зерно, а збирав боєприпаси. То страшно і дуже прикро.

За ці два роки ми зі свої землі дістали більше 1000 протипіхотних мін, більше 200 снарядів 150 калібру та більше 150 снарядів 120 калібру. Я вже не говорю про те скільки знешкоджено протитанкових, адже їх було більше 3000 штук . Коли ти усе те збираєш, уявити важко яке пекло там творилося.

Дякую нашим саперам, співробітникам ДСНС, що допомогли вивезти та знешкодити усі ці речі.

Дякую своїм людям, які не побоялись зайти разом зі мною в поле, хто допомагав обробляти землю на деокупованих територіях, хоч це було і ризиковано, хто очищав поля, хто майстрував розміновувач, відновлював зрошення, хто кожного разу як прилітає, не опускає руки, а знову і знову відновлює наші склади, підприємства. Я пишаюсь вами, мої земляки, мої співробітники, мої люди.

Завдяки вам, компанія "ПАЕК" змогла повернути в обробіток левову частку земель, які були «потенційно» замінованими.

Дякую нашим Збройним Сила. України, за те, що продовжуєте боротьбу за рідну землю. Низький уклін. Тримаємось разом.