Група компаній «ПАЕК» – провідне підприємство півдня України, продукція якого іде на переробку по усій території України, а також в країни Європейського Союзу. В 2024 р. «ПАЕК», незважаючи на тяжкі випробування у зв’язку з повномасштабним вторгненням, повернувся до експортних показників довоєнного часу. Завдяки чому компанії вдалося вистояти та як у «ПАЕК» повертають життя на деокуповані землі та села – у нашій розмові з засновником компанії ТОВ «СП «ПАЕК» Юрієм Кормишкіним.
ДОСЬЄ Назва: ТОВ «СП «ПАЕК» Місцезнаходження: Миколаївська та Одеська області Спеціалізація: вирощування і реалізація зернових, бобових, олійних, нішевих, плодоовочевих та баштанних культур, тваринництво, рибництво та інше. Елеваторне виробництво компанії включає 7 елеваторів в Миколаївській та Одеській областях для зберігання та доробки більш як 12 видів культур. Загальна потужність одночасного зберігання – 300 тис. т. Група компаній «ПАЕК» є одним із найбільших виробників соняшникової олії, шроту та лушпиння гранульованого в Україні. Є постачальниками вищезазначеної продукції до Китаю, Туреччини та Болгарії. Компанія «ПАЕК» є потужним перевізником півдня України. Якісні логістичні послуги надаються для перевезення зернових, олійних культур, шроту, продукції овочівництва та ряду інших товарів. Автопарк підприємства налічує більше 100 одиниць техніки. Площа земель: 50 000 гектарів (з них в обробітку в 2024 році 43 000 гектарів)
Агроном: Як на сьогодні виглядає структура посівних площ у «ПАЕК»?
Юрій Кормишкін: У структурі посівних площ на 2025 р. левову частку – 60% земельного банку відведено під зернову групу, а саме під пшеницю та ячмінь. Залишається в структурі і соняшник, це класична для нашої компанії культура. Її переробляємо самостійно в Україні та експортуємо уже готову продукцію як олію, шрот та лушпиння гранульоване. У 2024 р. вперше було зібрано врожай сої. Враховуючи непоганий результат, також прийняте рішення сіяти її і в 2025 р. Уже традиційними на 2025 р. будуть нішеві культури: коріандр, просо та льон. У нас повністю відпрацьований цикл під них – від посіву до збирання, зберігання, доробки. Під коріандр окремо відведені елеваторні потужності. Здебільшого дана сільгосппродукція іде на експорт в країни ЄС для подальшої переробки в напрямках харчової промисловості, медицини, косметології. Наразі ми уже завершили посівну озимих культур таких як ріпак, пшениця та ячмінь. Що стосується овочевих культур, то загальна їх площа не буде збільшена, натомість ми хочемо закріпити та вдосконалити уже напрацьовані напрямки. Наразі під власною ТМ «СМАКОТА» ми вирощуємо картоплю, столові буряки, моркву, капусту, цибулю, гарбузи, кавуни та дині, огірки, помідори, кабачки, салатний перець та баклажани. Висаджуємо сорти з різним терміном дозрівання, щоб максимально забезпечити довготривалу реалізацію свіжої плодоовочевої продукції. Додали також часник, висадили в першій декаді жовтня під урожай 2025 р.
Агроном: Якщо говорити про овочівництво, чому вирішили посилити цей напрямок?
Юрій Кормишкін: У 2022 р. в окупації опинилося понад 50% земельного банку компанії, це 29 тис. га. Наші підприємства було знищено та пошкоджено, виведено з ладу елеватор, вкрадено та понівечено техніку. Протягом року ми не мали можливості здійснювати свою діяльність в повній мірі. У листопаді 2022 р. південь Миколаївщини було звільнено від окупантів. Ми почали розміновувати поля. Це була тяжка зима. Не припинялись обстріли, ще не було відпрацьовано процедуру розуміння на рівні держави. Практично усе довелось робити власноруч.
Навесні 2023 р. ми частково почали обробляти наші землі на деокупованих територіях. Саме тоді було прийняте рішення посилити напрямок овочівництва. В 2023 р. ми збільшили площі під овочами з 64 до 350 га, а уже в 2024 р. – до 2000 га. Країна втратила Херсонщину, частково Запорізьку область, десятки підприємств, які займались даним напрямком – знищено. Потрібно було вирівнювати ситуацію, щоб не допустити кризи всередині країни.
Агроном: З чого почали?
Юрій Кормишкін: З будівництва тепличного комплексу восени 2023 р. Уже в лютому 2024 р. зібрали свій перший врожай редьки. Станом на жовтень 2024 р. наше тепличне господарство виростило більше 4 млн шт. розсади для вирощування нашими господарствами плодоовочевої продукції відкритого та захищеного ґрунту. Разом з тим в теплицях вирощували помідори та огірки. У серпні 2024 р. почали розбудовувати тепличний комплекс в Вознесенському районі: до 10 наявних теплиць розміром 10*50 м додали ще 7 теплиць (5 теплиць розміром 10*30 м та 2 теплиці 10*50 м). Ще дві теплиці будуємо на одному з господарств Баштанського району (південь Миколаївщини, деокупована територія). Загалом, одна теплиця може забезпечити розсадою близько 5-6 гектарів в залежності від культури.
Агроном: З якими проблемами стикнулися?
Юрій Кормишкін: Людський ресурс. Овочівництво потребує великої кількості людей для здійснення операцій по вирощуванню, догляду та збору врожаю. Наші господарства представлені в сільській місцевості, люди з початком повномасштабного вторгнення виїхали в більш безпечні регіони, багато чоловіків пішли на фронт.
Агроном: Як ви вирішували питання?
Юрій Кормишкін: Допомогла механізація та автоматизація виробництва. Менше ніж за рік ми повністю налагодили процес висадки розсади за допомогою спеціального навісного обладнання, збір урожаю таких овочів як, наприклад, цибуля, картопля, буряк та морква у нас також відбувається за допомогою техніки. Відвантаження в склади, контейнери, сортування в сітки, калібрування – також здійснюється на спеціальних лініях.
Агроном: Чи є сьогодні овочівництво рентабельним?
Юрій Кормишкін: З ринком збуту проблем немає. Є питання ціни – продукція з поля майже вдвічі дешевша за роздрібну ціну. По деяким культурам рентабельності досягти вкрай важко, особливо якщо ще зважати на фактор недоотриманих врожаїв через спеку, а це в межах 30% по країні, а по окремим культурам цей показник може досягати і 50%.
Важливо не тільки посадити, виростити, але ще й зберегти. Досвідчені овочівники знають, що необхідний повний цикл. Овочесховища, холодильники – це необхідність для збереження вирощеного врожаю та довготривалої реалізації, якщо ми говоримо про великі площі.
Але в сьогоднішніх реаліях для рентабельності і цього мало. Необхідно розширювати напрямки. Ми пішли шляхом переробки власної продукції шляхом заморозки та квашення. Паралельно відкриваємо власну мережу міні-маркетів для роздрібної торгівлі. Разом з тим, дуже важливо вирощувати якісну овочеву продукцію для подальшого вирощування під контракти з крупними оптовими покупцями та торговими мережами.
Агроном: Чи вдалося по овочевій групі вийти на заплановані показники врожайності?
Юрій Кормишкін: Планові показники врожайності виконані по тепличному огіркові в повному обсязі, по усій іншій овочевій групі маємо дещо недобір врожаю через спеку. Це той фактор ризику, на який ми не могли вплинути. Такі реалії агросезону-2024.
Агроном: Якщо деталізувати урожайність овочів у теплиці, наскільки вона вища?
Юрій Кормишкін: Тепличні овочі в асортименті нашої плодоовочевої продукції ТМ «СМАКОТА» в цьому році з’явились вперше. Першочергова мета будівництва тепличної бази була пов’язана з комплексним забезпеченням усіх господарств групи компаній «ПАЕК» власною розсадою. Враховуючи обсяги виробництва, теплиць довелось будувати багато. Сезон вирощування розсади має чітко визначені терміни та не триває круглий рік.
Для максимально ефективного використання наявних потужностей та швидшої окупності вкладених інвестицій, було прийняте рішення вирощувати овочі закритого (захищеного ґрунту). Першим овочем була редиска, але вона популярна також в певний сезон, далі ми висадили тепличні огірки та томати різних сортів (більш екзотичні). Саме тепличні огірки станом на зараз дали найвищу рентабельність, це пов’язано в тому числі і з високою ціною на цей овоч в цьому році. Попит перевищував обсяги виробництва. Протягом року ми зібрали три врожаї огірків. Що стосується урожайності, то в теплицях вона вище в середньому в 4-5 разів.
Агроном: Які ще є переваги вирощування огірків у теплиці?
Юрій Кормишкін: Перевагою також є зниження частоти поширеності хвороб, ураження шкідниками. Для вирощування тепличних огірків, якщо ми говоримо про промислові обсяги, потрібна в першу чергу відповідна база, теплиці повинні бути оснащені терморегуляторами, опаленням, автоматизованим поливом, датчиками вологи і т.д. Виростити гарні та смачні огірки не так уже й легко.
Коли готова база, переходимо до посівмату. Для захищеного ґрунту краще брати партенокарпічні гібриди. Такі рослини здатні формувати плоди без запилення. Особлива увага до вирощування розсади. Контролюємо температуру, щоб рослина не потягнулась сильно вгору, більше уваги приділяємо формуванню кореневої системи, слідкуємо, щоб не було надлишку вологи, але й не пересушуємо, так як огірки люблять вологу. Готуємо основу під висадку в теплицях, ми закуповуємо спеціальну суміш для вирощування огірків. Далі використовуємо уже відпрацьовану технологію вирощування з чітким дотриманням вимог по температурі, живленню і захисту.
Агроном: Яка технологія обробітку ґрунту застосовується під овочеві культури у відкритому ґрунті та під баштанними?
Юрій Кормишкін: Тут немає особливої технології. Ми використовуємо глибоке рихлення в межах 50 см. Це сприяє і кращому приживленню рослин, і запобігає накопиченню зайвої вологи, яка потенційно може спровокувати появу гнилі чи різних хвороб. Оранку не використовуємо, так як ця технологія обробітку ґрунту залишає плужну підошву. Працювати потім дуже важко.
У нас овочева група та баштанні повністю під зрошенням. Більшість культур на одному з кластерів висаджуємо на спеціально нарізані гряди. Так, коли садиш в грядку, потрібно більше давати вологи, але разом з тим ми захищаємо рослини від ймовірного підтоплення. У нас є поля, де висока ймовірність підтоплення через високе залягання ґрунтових вод, тому в технології вирощування овочів ми враховуємо такий фактор ризику.
Агроном: Скільки насосних станцій у вас працює, щоб забезпечити полив овочевої групи?
Юрій Кормишкін: Протягом 2023-2024 рр. ми запустили в роботу 16 насосних станцій для крапельного зрошення та поливу шляхом використання дощувальних кругових машин. Без інвестицій в полив овочами займатись неможливо. Наша система поливу повністю автоматизована. Контроль вологи здійснюється постійно. Це південь, тут боротьба за вологу ведеться щодня, опадів у нас вкрай мало. Додатково використовуємо уже відпрацьовані агротехнології для максимального збереження вологи.
Під час відключень світла інколи доводиться використовувати генератори, що додає фінансового навантаження, але краще так, аніж втратити врожай через збій в системі поливу. Це літо, наприклад, було вкрай важким для нас. Температура повітря перевищувала 42-45 градусів, ґрунт прогрівався до 60-70 градусів. Поливали виключно вночі, але швидкість випаровування була настільки великою, що по деяким культурам ми все ж не змогли забезпечити достатній рівень вологи. Сонце усе «спалювало». Але це природний чинник – на нього вплинути вкрай важко. Одним словом – зона ризикованого землеробства. Щоправда, ризиковане воно тепер по всій країні. В одних регіонах спека, в інших повені та град. У когось сонце усе спалює, а інші втрачають врожай через ранні приморозки. І до цього усього ще й війна.
Агроном: На яких ґрунтах працюєте, чи є ваші ґрунти обмежуючим фактором для отримання запланованих врожаїв, чи, навпаки, сприяють?
Юрій Кормишкін: Ретельні аналізи ґрунту – це завдання номер один для кожного сільгоспвиробника. У нас цим займається цілий департамент. З ґрунтами я вважаю нам пощастило. Рівень pH, якщо брати середній показник по усім кластерам в межах 6-7 (нейтральні). Землі зосереджені в різних районах області, але переважають у нас чорноземи звичайні на лесових породах, де вміст органічної речовини в перерахунку на гумус складає 3,2% (середній).
Якщо говорити саме про вирощування овочів та баштанних культур, то наші південні ґрунти їм до вподоби. Але проводячи аналіз ґрунту, також потрібно враховувати і інші показники: масову частку рухомого фосфору, калію, сірки, вуглецю та легкогідролізного азоту. Технологію вирощування та систему живлення овочевих культур у нас відпрацьовують фахівці і надають свої рекомендації для кожного кластеру.
Агроном: Чи маєте власні «фішки», щоб з овочевою групою не піти в мінус?
Юрій Кормишкін: Насамперед, це якісний посівний матеріал. В Україні не бракує як вітчизняного, так і імпортного, обрати є з чого. Далі вирощуємо самостійно розсаду. По-перше, купувати її дорого, а, по-друге, ми точно відповідаємо за якість власної розсади, адаптуємо її саме під наші кліматичні умови та температурні показники. Дуже важливо контролювати ріст та розвиток розсади, не дозволити їй витягнутися, а забезпечити якомога кращий розвиток кореневої системи – від цього залежить, наскільки швидко вона приживиться у відкритому ґрунті.
Висаджуємо насіння в теплиці за місяць до висадки у відкритий ґрунт – тут в кожному регіоні свої терміни. Ми висаджували розсаду у відкритий ґрунт в першій декаді квітня. Перед тим, як висаджувати в поле – потрібно обов’язково провести так зване закалювання, адаптувати розсаду до температурних показників навколишнього середовища. В теплицях протягом тижня системно знижується температура. Висаджуємо уже готову розсаду одразу під мульчувальну плівку з відповідним маркуванням, приблизно на відстані 70 см в шаховому порядку.
Це класичні рекомендації для забезпечення необхідної площі живлення рослин. Одразу закладається арматура (дуги) та натягується зверху прозора плівка для створення своєрідного «термосу». Такий метод висадки дає можливість регулювати температуру та забезпечити максимальне приживлення рослин, а також знизити стреси на перших стадіях активного розвитку.
Різниця в температурі в середині термосу і навколишнього середовища коливається в межах 8-12 градусів під час фази активного сонця, в фазі затемнення нижча на 3-4 градуси.
Агроном: Розкажіть детальніше про досвід вирощування кавунів. Як вдалося отримати якісний і ранній кавун?
Юрій Кормишкін: В 2024 році ми вперше вирощували ультра ранній кавун. Попередником був пар. В наступному році розглядаємо можливість вирощування баштанних після озимих культур. Намагаємось покращити сівозміну шляхом поєднання усіх вирощуваних культур в агрохолдингу.
Що стосується системи живлення та захисту рослин, то тут потрібно дивитись індивідуально, спираючись на результати дослідження ґрунту та наявних в ньому поживних елементів. В нашому випадку, кавуни вийшли екологічно чисті за рахунок ефективно відпрацьованої системи поливу та нашого південного сонця, яке нам дало тепло ще в лютому місяці. Але така закономірність не усюди спрацьовує. Наприклад, висаджені кавуни в більш пізній термін не вдалось виростити настільки якісно. Ми втратили частину врожаю через аномальну спеку. Хоч і був полив, але сонце попекло баштанні. Таку продукцію ми залишили на полі. Тому, усе дуже індивідуально.
Агроном: Які фактори відіграють ключову роль у вирощуванні якісної овочевої продукції, зокрема цибулі і капусти?
Юрій Кормишкін: Як вже зазначалося, починаємо як завжди з головного: аналіз ґрунту та обробіток, підготовка землі під посів. Що стосується насіннєвого матеріалу, то тут індивідуально кожен агровиробник підходить до вибору сорту в залежності від якості ґрунтів, клімату, природних чинників, а також бажаного результату по врожайності.
Якщо говорити про цибулю, ми в компанії обираємо гібриди, які мають середню та високу врожайність, але ключовим фактором є можливість довготривалого зберігання та подальшого транспортування без втрати товарного виду та якісних показників. В цьому році на деяких кластерах нам вдалося отримати врожайність до 1100 центнерів з гектара. Але, щоб досягти таких результатів потрібно бути особливо уважним до ключових можливих захворювань цибулі та шкідників, які знищують культуру. Обробки ЗЗР краще проводити профілактичні, щоб не допустити цих моментів.
Для новачків – ворогами цибулі є трипси та цибулева муха. Ці шкідники, якщо уже появились у вас на полі, вивести їх буде вкрай важко. Вони починають зверху псувати цибулю, що призводить до появи гнилі, урожай втрачає товарність, ускладняється його збирання і найголовніше – така продукція псується при зберіганні у сховищах. По застосуванню ЗЗР обов’язково проконсультуйтесь із спеціалістами. Також важливо чергувати діючі речовини, щоб не було резистентності.
Така сама ситуація і по капусті. Її потрібно уберегти від білокрилки та трипси. Ці шкідники з’являються частіш за все при високих температурах та підвищеній вологості. Потрібно контролювати ці моменти. А для гарного врожаю важливо дотримуватись технологій вирощування саме тих сортів, які ви взяли собі на озброєння. І тоді усе вийде.
Що стосується попередників, то по овочевій групі набагато легше вибудувати сівозміну аніж, наприклад в зерновій. Враховуючи, що наша компанія вирощує більше 14 видів овочевої продукції і баштанних, то з цим проблем немає. Ми обираємо найкращі попередники, плюс до того, наші поля самі себе збагачують рослинними залишками.
Агроном: Чи є проблема зі зберіганням овочів? Як її вирішуєте?
Юрій Кормишкін: Коли у нас було до 100 га під овочами – питання овочесховищ не стояло. Уся продукція дуже швидко реалізовувалась з поля. Проте, коли було прийняте рішення дещо диверсифікувати активи та посилити даний напрямок потрібно було щось вирішувати і з сховищами. Сьогодні власні потужності та ті, які ми винаймаємо, наразі можуть одночасно зберігати більше 16 тис. т овочів. Це і склади, і холодильники. На зберігання закладаємо цибулю, моркву, буряк, капусту, гарбузи та картоплю.
Але є інше питання – проблеми з електроенергією. Це неконтрольований процес, який потрібно перекрити альтернативним джерелом живлення. Наразі ми використовуємо дизельні генератори. Це було найбільш оптимальне рішення для забезпечення належного зберігання овочів в цьому сезоні. А далі буде видно.
Агроном: Як реалізовуєте врожай?
Юрій Кормишкін: В минулому році частина нашої продукції йшла на експорт. В цьому році такої необхідності не було, так як вітчизняний ринок не був перенасичений плодоовочевою продукцією. По деяким культурам було відчутне навіть недовиробництво.
Зазвичай ми продаємо оптовим покупцям, реалізуємо через торгові мережі, маємо власні точки роздрібної торгівлі. Також займаємось солінням та відправляємо на заморозку.
Якщо продукція якісна – проблем з реалізацією немає. Завжди є покупець – це овочі, основа вітамінів та харчування кожної людини. Питання ціни. Але наразі воно риторичне. В умовах нестабільної економіки, яка постійно знаходиться в турбулентності через війну, говорити про стабільний розвиток бізнесу чи регульовані ціни на певну групу товарів поки не на часі. Сільське господарство залишається ризикованим бізнесом, але вкрай необхідним для продовольчої безпеки країни. Працювати на рідній землі – уже велике щастя. Тому, закотили рукава і працюємо далі. Разом.